Коропецька середня школа-інтернат. Випуск -1976, Зустріч -2011.

 

СТЕЖКАМИ ІСТОРІЇ

Історія селища Коропець сягає сивої давнини, адже у його околицях виявлено археологічні артефакти пізнього палео­літу, трипільської та давньоруської культур.

Перша письмова згадка про Коропець пов'язана із закла­денням тут парафіяльног о костелу польським королем В. Ягеллончиком 1421 року.

В 1453 р., будучи у власності М. Бучицького, Коропець отри­мав магдебурзьке право і набув статусу повітового центру.

У документах 1664 р. Коропець згадується як село.

За часів Австро-Угорської імперії, з 1772 р., він належав до Станіславського повіту; з 1867 - до Бучацького.

Із середини ХVІІІ - до ІІ-ої світової війни Коропець на­лежав роду Стефанія Баделія (Бадені) та його нащадкам.

На зорі історії новітнього часу коропецька громада була однією із найсвідоміших і найорганізованіших у Галичині. На початку XX ст. тут активно діяли : молодіжне товариство військово-патріотичного спрямування «Сокіл»- з 1904 р.; одна із найчисленніших організацій культурно-просвітницького товариства «Просвіта»- з 1906 р., а також немалі осередки товариств військово-спортивного спрямування «Січ», проти­пожежного - «Луг». Активним жіноцтвом було зорганізова­но осередок «Союзу українок», а також активно діяли «Рідна шко­ла», «Сільський господар», кооператива «Єдність», страхова агенція компанії «Дністер».

Свій відбиток на долі Коропця залишили найжорстокіші в історії людства 1 і 2 світові війни. Під час Першої світової через село проля­гала лінія фронту, що спричинило значну руйнацію населеного пунк­ту. Наприкінці вересня 1920 р. Ко­ропець захопили польські війська. 

їх окупація тривала до початку Другої світової війни. Від 8 липня 1941 по 22 липня 1944 Коропець та його околиці знаходились під окупа­цією німецько-фашистських військ.

З 1940 по 1959 Коро­пець мав статус районно­го центру.

У 1984 році йому було надано статус селища міського типу, який збері­гається і досі.

Сьогодні Коропець - це один із найбільших на­селених пунктів Монас- тириського району Тер- нопільської області. Його селищній раді підпоряд­ковані також села Світле та Стігла, хутори Дібровка та Додатки. Чисельність населен­ня за переписом 2002 р. складала 3752 особи.

Основними історико-культурними пам'ятками Коропця є:

Дерев'яна церква Успіння Пресвятої Богородиці (1795 р., реставрована у 1992 р.);

Римо-католицький костел та палац графа Станіслава Бадені - архітектурні пам'ятки XIX ст.;

Миколаївська церква, будівництво якої було розпочато ще у 30-ті роки минулого XX ст., а завершується зараз.

Найвідомішою із архітектурних пам'яток Коропця є граф­ський палац. Він побудований за проектами віденських ар­хітекторів протягом 1893 - 1906р. р. у класично - синкре­тичному стилі із багатим бароковим ліпним геральдичним декором. Серед рушниць та мисливських ріжків у барельєфі присутні також зображення перехрещених сільськогосподар­ських знарядь праці - коси і ціпа. Палац двоповерховий, при­крашений барельєфами німф, амурів, гордих левів та іншими елементами декору - вазами, увінчаними квітковими гірлян­дами, гірляндами над пройомами вікон тощо. Центральну та бокові частини фасаду архітектурної пам'ятки прикрашають стрункі колони, що підтримують ажурний балкон ІІ -ого по­верху та завершуються розкішними капітелями.

Прикрашають споруду і високі куполи, що надають їй лег­кості і краси. Кажуть, що в центральній частині даху перед куполом над бальною залою був облаштований справжній акваріум із декоративними рибками. Сучасників особли­во вражали у внутрішніх інтер'єрах палацу мистецько ви­конані мозаїчні паркети та панелі із дерева цінних порід. У роки Першої світової (1914 - 1920 рр.) палац був сильно по­шкоджений, але у міжвоєнний період власники зуміли його майже повністю відновити. Одночасно з палацом у мальов­ничому куточку «української Швейцарії», як називають цю наддністрянсько - коропецьку долину, було закладено ве­ликий парк зі ставками, оранжереєю, теплицями і містками через річечки Млинівка та Коропчик. Тут було висаджено тисячі дерев, у тому числі й екзотичних та рідкісних (платан, гінкго- білоба, тюльпанове дерево, багато різновидів клена, екзотичні кущі тощо.)

Сьогодні ця природно-історична перлина знаходиться у за­недбаному стані.

У 1958 р. панський палац став першою спорудою засно­ваної тут Коропецької школи-інтернату. її натхненним ор­ганізатором і багаторічним дбайливим господарем був Іван Афанасійович Ксеник, який зумів згуртувати біля себе ко­манду однодумців і побудувати у цьому райському куточку справжній вишкіл для нас, вихідців із навколишніх сіл. Ми, ровесники школи, 1958 - 1959 років народження, навчалися тут у період, коли слава про цю школу лунала на всю Укра­їну, коли вона була однією із базових шкіл Тернопільського педагогічного інституту. Випускники школи того часу без всяких протекцій і «допомог» успішно поступали і навчали­ся у найпрестижніших вузах України.

Наша школа була справжнім храмом науки і виховання. Тут у всьому панував майже ідеальний порядок і дисци­пліна. Вся територія школи мала вигляд справді райського куточка,що потопав у барвистому морі зелені і квітів, поса­джених і вирощених у позаурочний час руками самих учнів. Це був, по суті, «закритий» навчальний заклад зі строго ре­гламентованим розпорядком життя (навчання і дозвілля), де не було місця і можливостей для пустої трати часу чи на­буття негативних звичок; разом з тим, були створені всі умо­ви для навчання, розвитку талантів і обдаровань, для занять спортом і набуття навичок самообслуговування у побуті.

Цікаво, що Коропецька школа за часом народження - наша ровесниця. За п'ятдетсят два роки життя нею теж багато про­жито й пережито... На десятиліття вона стала прихистком для сотень дітей - сиріт та дітей без батьківського піклуван­ня. Особливості непростого сьогодення поставили свій від­биток і на її стан: руйну­ється перлина архітектури - палац, запустів парк, по­лягли столітні, в три об­хвати, осокори, болотяні хащі поглинули ставок, колись квітучі клумби за­полонили здичавілі кущі. Але появилася надія на відродження її колишньої доброї слави у зв'язку із реорганізацією у вишкіл для майбутніх захисників і державотворців, справжніх па­тріотів України - у Коропецький обласний ліцей-інтернат із посиленою військово-фізичною підготовкою.

Спасибі тобі, наша Альма-матер, за добру науку, за здій­снені і нездійснені мрії, за особливі рожеві світанки і першу юнацьку закоханість. Кажуть, велике бачиться на відстані... Сьогодні із вершин наших злетів і навіть низин наших па­дінь постають Твої велич і значимість для кожного із нас...

Після закінчення нами школи минуло довгих 35 років - пів людського життя середньостатистичної тривалості. Історія рідного нам навчального закладу, як і наше життя, продо­вжується...

 

 

 

Коропецька середня школа-інтернат. Випуск -1976, зустріч -2011. -С: Видавництво "СВІТ", 2011 - 180 с.