СТЕЖКАМИ ІСТОРІЇ
Історія селища Коропець сягає сивої давнини, адже у його околицях виявлено археологічні артефакти пізнього палеоліту, трипільської та давньоруської культур.
Перша письмова згадка про Коропець пов'язана із закладенням тут парафіяльног о костелу польським королем В. Ягеллончиком 1421 року.
В 1453 р., будучи у власності М. Бучицького, Коропець отримав магдебурзьке право і набув статусу повітового центру.
У документах 1664 р. Коропець згадується як село.
За часів Австро-Угорської імперії, з 1772 р., він належав до Станіславського повіту; з 1867 - до Бучацького.
Із середини ХVІІІ - до ІІ-ої світової війни Коропець належав роду Стефанія Баделія (Бадені) та його нащадкам.
На зорі історії новітнього часу коропецька громада була однією із найсвідоміших і найорганізованіших у Галичині. На початку XX ст. тут активно діяли : молодіжне товариство військово-патріотичного спрямування «Сокіл»- з 1904 р.; одна із найчисленніших організацій культурно-просвітницького товариства «Просвіта»- з 1906 р., а також немалі осередки товариств військово-спортивного спрямування «Січ», протипожежного - «Луг». Активним жіноцтвом було зорганізовано осередок «Союзу українок», а також активно діяли «Рідна школа», «Сільський господар», кооператива «Єдність», страхова агенція компанії «Дністер».
Свій відбиток на долі Коропця залишили найжорстокіші в історії людства 1 і 2 світові війни. Під час Першої світової через село пролягала лінія фронту, що спричинило значну руйнацію населеного пункту. Наприкінці вересня 1920 р. Коропець захопили польські війська.
їх окупація тривала до початку Другої світової війни. Від 8 липня 1941 по 22 липня 1944 Коропець та його околиці знаходились під окупацією німецько-фашистських військ.
З 1940 по 1959 Коропець мав статус районного центру.
У 1984 році йому було надано статус селища міського типу, який зберігається і досі.
Сьогодні Коропець - це один із найбільших населених пунктів Монас- тириського району Тер- нопільської області. Його селищній раді підпорядковані також села Світле та Стігла, хутори Дібровка та Додатки. Чисельність населення за переписом 2002 р. складала 3752 особи.
Основними історико-культурними пам'ятками Коропця є:
Дерев'яна церква Успіння Пресвятої Богородиці (1795 р., реставрована у 1992 р.);
Римо-католицький костел та палац графа Станіслава Бадені - архітектурні пам'ятки XIX ст.;
Миколаївська церква, будівництво якої було розпочато ще у 30-ті роки минулого XX ст., а завершується зараз.
Найвідомішою із архітектурних пам'яток Коропця є графський палац. Він побудований за проектами віденських архітекторів протягом 1893 - 1906р. р. у класично - синкретичному стилі із багатим бароковим ліпним геральдичним декором. Серед рушниць та мисливських ріжків у барельєфі присутні також зображення перехрещених сільськогосподарських знарядь праці - коси і ціпа. Палац двоповерховий, прикрашений барельєфами німф, амурів, гордих левів та іншими елементами декору - вазами, увінчаними квітковими гірляндами, гірляндами над пройомами вікон тощо. Центральну та бокові частини фасаду архітектурної пам'ятки прикрашають стрункі колони, що підтримують ажурний балкон ІІ -ого поверху та завершуються розкішними капітелями.Прикрашають споруду і високі куполи, що надають їй легкості і краси. Кажуть, що в центральній частині даху перед куполом над бальною залою був облаштований справжній акваріум із декоративними рибками. Сучасників особливо вражали у внутрішніх інтер'єрах палацу мистецько виконані мозаїчні паркети та панелі із дерева цінних порід. У роки Першої світової (1914 - 1920 рр.) палац був сильно пошкоджений, але у міжвоєнний період власники зуміли його майже повністю відновити. Одночасно з палацом у мальовничому куточку «української Швейцарії», як називають цю наддністрянсько - коропецьку долину, було закладено великий парк зі ставками, оранжереєю, теплицями і містками через річечки Млинівка та Коропчик. Тут було висаджено тисячі дерев, у тому числі й екзотичних та рідкісних (платан, гінкго- білоба, тюльпанове дерево, багато різновидів клена, екзотичні кущі тощо.)
Сьогодні ця природно-історична перлина знаходиться у занедбаному стані.
У 1958 р. панський палац став першою спорудою заснованої тут Коропецької школи-інтернату. її натхненним організатором і багаторічним дбайливим господарем був Іван Афанасійович Ксеник, який зумів згуртувати біля себе команду однодумців і побудувати у цьому райському куточку справжній вишкіл для нас, вихідців із навколишніх сіл. Ми, ровесники школи, 1958 - 1959 років народження, навчалися тут у період, коли слава про цю школу лунала на всю Україну, коли вона була однією із базових шкіл Тернопільського педагогічного інституту. Випускники школи того часу без всяких протекцій і «допомог» успішно поступали і навчалися у найпрестижніших вузах України.
Наша школа була справжнім храмом науки і виховання. Тут у всьому панував майже ідеальний порядок і дисципліна. Вся територія школи мала вигляд справді райського куточка,що потопав у барвистому морі зелені і квітів, посаджених і вирощених у позаурочний час руками самих учнів. Це був, по суті, «закритий» навчальний заклад зі строго регламентованим розпорядком життя (навчання і дозвілля), де не було місця і можливостей для пустої трати часу чи набуття негативних звичок; разом з тим, були створені всі умови для навчання, розвитку талантів і обдаровань, для занять спортом і набуття навичок самообслуговування у побуті.
Цікаво, що Коропецька школа за часом народження - наша ровесниця. За п'ятдетсят два роки життя нею теж багато прожито й пережито... На десятиліття вона стала прихистком для сотень дітей - сиріт та дітей без батьківського піклування. Особливості непростого сьогодення поставили свій відбиток і на її стан: руйнується перлина архітектури - палац, запустів парк, полягли столітні, в три обхвати, осокори, болотяні хащі поглинули ставок, колись квітучі клумби заполонили здичавілі кущі. Але появилася надія на відродження її колишньої доброї слави у зв'язку із реорганізацією у вишкіл для майбутніх захисників і державотворців, справжніх патріотів України - у Коропецький обласний ліцей-інтернат із посиленою військово-фізичною підготовкою.
Спасибі тобі, наша Альма-матер, за добру науку, за здійснені і нездійснені мрії, за особливі рожеві світанки і першу юнацьку закоханість. Кажуть, велике бачиться на відстані... Сьогодні із вершин наших злетів і навіть низин наших падінь постають Твої велич і значимість для кожного із нас...
Після закінчення нами школи минуло довгих 35 років - пів людського життя середньостатистичної тривалості. Історія рідного нам навчального закладу, як і наше життя, продовжується...
Коропецька середня школа-інтернат. Випуск -1976, зустріч -2011. -С: Видавництво "СВІТ", 2011 - 180 с.
